Декларація про доходи: хто і навіщо має подавати

Випуск №4 (квітень, 2019)

 

Декларація про доходи: хто і навіщо має подаватиГУНЧЕНКО Олександр,

приватний адвокат ЮК «Гунченко та партнери», заступник голови Ради адвокатів Харківської області

 

Питання декларування доходів фізичних осіб не втрачають своєї актуальності з огляду на мінливість податкового законодавства та неоднозначність нормативних приписів. Одним із основних документів, який складається та подається платниками податків, є податкова декларація. Наразі увагу варто приділити порядку декларування доходів роботодавцями та найманими працівниками

 

Поняття «декларація» походить від французького declaration, тобто заява чи сповіщення.

 

Податкова декларація — документ, що подається платником податку у відповідний контролюючий орган, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операцій, доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування та сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Термін «дохід» активно застосовується в інститутах цивільного, господарського та фінансового права та забезпечує їх правове регулювання.

 

Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які отримують доходи з джерела їх походження в Україні (стосовно резидентів також отримані іноземні доходи), та податкові агенти.

 

Об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є:

• загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

• доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

• іноземні доходи, тобто доходи чи прибуток, отримані з джерел за межами України (для резидентів) (ст. 163 Податкового кодексу України; далі — ПКУ).

 

Обов’язок подання податкової декларації виникає в особи у разі отримання під час відповідного податкового періоду таких видів доходів:

• від провадження господарської діяльності та доходів, отриманих фізичними особами – підприємцями (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) (п. 177.11 ст. 177 ПКУ);

• від провадження незалежної професійної діяльності (п. 178.4 ст. 178 ПКУ);

• доходи, отримані від особи, яка не є податковим агентом, крім випадків прямо передбачених ПКУ (п.п. 168.2.1 ст. 168 ПКУ);

• окремих видів оподатковуваних доходів (прибутків), що не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати податковими агентами, але не є звільненими від оподаткування (п.п. 168.1.3 ст. 168 ПКУ);

• у вигляді іноземних доходів (п.п. 168.2.1 ст. 168 ПКУ).

 

Акцентуючи увагу на питанні подання податкових декларацій в аспекті відносин роботодавців та найманих працівників, варто зазначити наступне.

 

Фактично наймані працівники звільняються від обов’язку подання податкових декларацій стосовно отриманого ними доходу під час відповідного податкового періоду. Цей обов’язок виконується податковим агентом, яким майже завжди виступає роботодавець.

 

Податковий агент — юридична особа (в тому числі її відокремлений підрозділ, відділення, філія), самозайнята особа, яка безвідносно до способу та/або форми оподаткування, організаційно-правового статусу повинна нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

 

Іншими словами, особа (підприємство, установа чи організація), яка здійснює виплату заробітної плати найманому працівнику, приймає на себе обов’язок щодо податкового декларування, зокрема, стосовно нарахування, сплати податку, ведення обліку та подання звітності.

 

Правила заповнення та подання податкового розрахунку передбачені наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» від 13 січня 2015 року № 4.

 

Зазначений нормативно-правовий акт докладно роз’яснює податковим агентам послідовність дій, форму заповнення, граничні строки подання декларацій тощо.

 

Податкові агенти складають податковий розрахунок окремо за кожний податковий період (квартал) та подають до відповідного фіскального органу протягом 40 днів, які настають за останнім календарним днем звітного періоду. Крім того, вказаний розрахунок подається незалежно від того чи було виплачено доходи платникам податку (найманим працівникам) під час звітного періоду. Податковий розрахунок необхідно подавати за місцезнаходженням податкового агента до територіального органа Державної фіскальної служби України.

 

Одним документом подається податковий розрахунок зі штатною чисельністю до 1 000 працівників. Необхідно обов’язково заповнювати їх індивідуальні податкові номери або паспортні дані. У разі, якщо у штаті підприємства, установи або організації працює більше 1 000 працівників, то податковий розрахунок варто подавати кількома окремими документами із зазначенням відповідного порядкового номера документа.

 

У випадку, якщо протягом податкового періоду чисельність найманих працівників змінювалася, то графу «Працювало за трудовими договорами» податкового розрахунку необхідно заповнювати зазначаючи максимальну кількість працівників, які протягом звітного податкового періоду працювали на підприємстві за трудовими договорами.

 

...придбати повний випуск →