ДОДАТКОВІ БЛАГА ПРАЦІВНИКАМ: порядок оподаткування

Випуск №2 (лютий, 2018)

 

 

Катерина ПАПИШ,

керівник групи відділу з розрахунку заробітної плати та департаменту кадрового аутсорсингу Intercomp Україна

 

Останнім часом досить поширеним засобом додаткової мотивації працівників стало надання певних додаткових винагород понад установлену працівнику заробітну плату. Найбільш поширеним поняттям для таких нарахувань є назва — додаткові блага

 

ЗАКОНОДАВСТВО

Податковий кодекс України (далі — ПКУ)

Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України «Про затвердження перелiку видiв виплат, що здiйснюються за рахунок коштiв роботодавцiв, на якi не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування» вiд 22 грудня 2010 року № 1170 (далi — Постанова № 1170)

Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 (далі — Інструкція № 5)

 

У підпункті 164.2.17 ПКУ міститься перелік, що саме відноситься до додаткового блага:

• надання безоплатного житла;

• вартість безоплатного харчування;

• вартість послуг домашнього обслуговуючого персоналу;

• суми відшкодування будь-яких витрат платника податку;

• вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг.

 

Додаткові блага — кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

 

Розглянемо найпоширеніші види додаткових благ.

ДОБРОВІЛЬНЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ

Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Об’єктом медичного страхування є майновi iнтереси страхувальника (застрахованих осiб), пов’язані з витратами на отримання медичної допомоги, потрібної фiзичнiй особі. Страхова сума в добровільному медичному страхуванні — це грошова сума, в межах якої страховик (страхова компанія) зобов’язаний організувати й оплатити лікування та медичні послуги, що входять до складу обраних програм страхування.

 

Страхові внески, які сплачує страхувальник (роботодавець) страховій компанії на користь своїх працівників, для останніх є додатковим благом і оподатковуваним доходом. Так, працівник має сплатити з них податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) та військовий збір на загальних підставах. Окрім того, слід пам’ятати, що оплата роботодавцем страхового поліса є для працівника доходом в негрошовiй формі. А тому під час розрахунку бази оподаткування ПДФО застосовується натуральний коефіцієнт відповідно до пункту 164.5 ПКУ. Щодо нарахування роботодавцем єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) на суму страхових внесків, слід звернутися до перелiку видів виплат, що провадяться за рахунок коштiв роботодавцiв, на якi не нараховується ЄСВ на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Він мiститься в Постанові № 1170. Вiдповiдно до пункту 2 роздiлу II Постанови № 1170 платіж згідно з договорами добровільного медичного працiвникiв i членів їхніх сімей не є базою для нарахування ЄСВ.

 

СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ

Як правило, такий вид страхування є довгостроковим, тобто на 5 і більше років. Передбачає страхову виплату застрахованій особі одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором.

 

Відповідно до податкового законодавства внески, сплачені роботодавцем за таким договором страхування, також є додатковим доходом працівника і оподатковуються за такими самими нормами як і страхування життя: ПДФО з урахуванням натурального коефіцієнта та військовим збором. А ось нарахування ЄСВ відбувається по-іншому: оскільки страхування життя не зазначене в переліку видів виплат, що провадяться за рахунок коштiв роботодавців, на якi не нараховується ЄСВ, то роботодавець має нарахувати на суми внесків іще і ЄСВ.

 

НАДАННЯ АБО КОМПЕНСАЦІЯ ВИТРАТ НА ХАРЧУВАННЯ

Роботодавець може забезпечити харчуванням своїх працівників двома шляхами:

укласти договір із закладом харчування (або організувати власний харчоблок)

встановити працівникам певну грошову компенсацію

 

Від обраного методу залежатиме оподаткування. Якщо роботодавець самостійно перераховує кошти закладу харчування, то для працівника такий дохід буде негрошовим, тобто для оподаткування ПДФО потрібно застосувати натуральний коефіцієнт. Окрім ПДФО з сум оплати харчування необхідно утримати військовий збір, а також ці суми будуть базою для нарахування роботодавцем ЄСВ. Грошова компенсація на харчування означає, що працівник отримає грошові кошти, а отже оподаткування ПДФО та військовим збором буде здійснене на загальних підставах без застосування натурального коефіцієнта. Сума грошової компенсації на харчування також є базою для нарахування ЄСВ.

 

...читати далі →