ІЛЮЗІЯ НЕЗМІННОСТІ. Сучасні тенденції управління

Випуск №6 (червень, 2018)

 

 

Евеліна ХМЕЛЕВСЬКА,

співзасновник і головний виконавчий директор освітнього проекту «Вища школа комунікацій»

 

Ми живемо з ілюзією того, що люди не змінюються, відповідно, перевірені часом інструменти і підходи можна спокійно використовувати далі. Але це не так. На які ж сучасні тенденції варто звернути увагу?

 

ВСЕ НАПОКАЗ

Не можна сказати однозначно, соціальні мережі — позитивне чи негативне явище. Життя у віртуальному світі призводить до втрати навичок особистого спілкування. У людини з'являється дуже багато зв'язків, але вони поверхневі. Тепер друзі — це сторінки в Facebook, а приятельські бесіди і суперечки відбуваються в коментарях під постом. У нас все напоказ: відомо, де і з ким живемо, коли і як відпочиваємо.

 

Людина тепер залежить від лайків і коментарів. Тому соцмережі — потужний інструмент мотивації і комунікації. Працівника мало просто похвалити в офісі. Його потрібно похвалити в мережі, щоб віртуальне оточення знало, яка хороша людина працює у вашій компанії. Працівнику, звичайно, буде приємно. Але нахвалюючи особистий бренд працівника в соціальних мережах, ви ризикуєте зробити ведмежу послугу самому собі. Адже соціальні мережі для хедхантерів — золота жила кандидатів з позитивними відгуками роботодавців.

 

Працівникам зі слабкою залученістю і нестійкою увагою соцмережі виносять вирок продуктивності. Соцмережі — безпрецедентна в історії спокуса прокрастинації.

 

Не тільки прокрастинація може перешкодити працівнику працювати. Ненависники в мережі можуть дуже негативно вплинути на настрій і працездатність. А людей із зовнішньою референцією вони можуть взагалі надовго вибити з колії.

 

Ще одна небезпека соціальних мереж — відгуки. Працівники, незадоволені своїм звільненням або атмосферою в колективі, можуть залишити невтішні відгуки про компанію. Які це несе ризики? Втрата довіри до роботодавця, втрата лояльності клієнтів — мала частина списку втрат, які несуть компанії, що трапились на шляху незадоволеному екс-працівнику. Уникнути цієї неприємної ситуації можна за допомогою вихідного інтерв'ю.

 

ГРОШІ — НЕ ГОЛОВНЕ

Лідери думок, їх цінності, ставлення до грошей і стиль споживання стають для нас прикладом для наслідування. Через зміну цінностей люди по-іншому ставляться до грошей. Навіщо витрачати тисячі на одяг з модних магазинів, якщо в секонд-хенді можна повністю оновити гардероб за пару сотень? Для чого купувати дорогі квитки і замовляти номери в п'ятизіркових готелях, якщо жити повним життям можна подорожуючи автостопом і зупиняючись у бюджетних хостелах?

 

Працювати лише заради зарплати і кави в офісі стало нецікаво. Люди хочуть приймати виклики, а не просиджувати робочий час в офісі.

Звичайно, не можна сказати, що матеріальні цінності неважливі для сучасної людини. Але що може утримати працівника, якщо інша компанія запропонувала йому вищий оклад? Команда і колектив. І, звичайно ж, натхнення. Все більше людей обирають роботу, яка дає їм драйв.

 

ДОСВІД У ПРІОРИТЕТІ

Деяким популярним зараз професіям складно навчитися у ВНЗ. Навряд чи ви бачили де-небудь факультет соціальних мереж, де можна отримати диплом SMM-менеджера. Кого ви оберете для роботи у вашій компанії — 20-річного молодика, який 4 роки займається контекстною рекламою, або 30-річного екс-філолога, який дізнався про маркетинг з інтернету, але закінчив ВНЗ з червоним дипломом? Справа, звичайно, не у віці. Тепер 50-річний інженер може швидко переорієнтуватися і стати кращим інтернет-маркетологом країни. Головне — досвід.

 

Тому на ринку праці з'явилися роботодавці, які відкрито заявляють, що вища освіта кандидатів — це скоріше мінус. П'ять років в університеті дають нам знання і відірваність від практики. А ось досвід роботи з раннього віку — дуже цінний. Хто краще знає, як просувати блог в Instagram — підліток, який сам набрав 100 тисяч передплатників за рік, або дорослий з вищою освітою і декількома фото в акаунті? Освіта не дає гарантії того, що ми будемо встигати за трендами.

 

ВІК НЕ МАЄ ЗНАЧЕННЯ

Заробляти можна «з пелюшок». Діти і підлітки ведуть влоги, створюють додатки, пишуть програми. І отримують за це набагато більше, ніж їхні батьки, які звикли, що гроші можна отримати тільки після довгих років навчання і десятиліть важкої праці. Звичайно, не варто знецінювати освіту повністю. Але потрібно правильно розставляти пріоритети.

 

Крім того, нас змінює підвищення рівня світової медицини, завдяки якому населення доживає до більш похилого віку та більш довгий час відчуває себе молодим. Незважаючи на можливість добре заробляти і бути фінансово незалежним у ранньому віці, деякі вчені пропонують відсунути межі закінчення пубертатного періоду аж до 24 років. Молодість тепер теж триває довше.

 

Змінюється вік, в якому прийнято виходити на пенсію, люди починають працювати все довше. Працівники, які раніше вважалися літніми, все ще залишаються у строю, і працюють пліч-о-пліч з мілленіалами.

 

Людина протягом життя буде змінювати кілька професій. Люди, які в 40 років або пізніше починали з нуля кар'єру в зовсім новій сфері, до недавнього часу були предметом обговорення і захоплення. Але зараз вони перестають бути чимось незвичайним. Тепер lifelong learning вже не питання вибору, а необхідність. Ви не зможете залишатися на коні, не навчаючись чомусь новому щороку або навіть щомісяця. Тому люди, які освоюють принципово нові для себе напрями чи постійно відвідують курси, стають нормою, а не прикладом сили волі й різких змін у житті.

 

РОБОТА ПОЗА ОФІСОМ

Нас змінює розвиток технологій. У когось технології забирають роботу, роблячи спеціальність абсолютно непотрібною в сучасному світі, комусь — дають можливості. Раніше, щоб стати журналістом потрібно було пройти довгий шлях від стажиста в редакції. Тепер з'явилися блоги — більш оперативні, більш гострі, ніж ЗМІ, і більш прибуткові.

 

Технології не руйнівні. Забираючи одні спеціальності, вони дають нам нові галузі і, відповідно, можливості й робочі місця.

 

Усі кордони відкриті. Весь світ бореться за таланти. Якщо раніше без зв'язків складно було влаштуватися куди завгодно — від санітара в лікарні до керівника відділу, то зараз перед нами відкриті двері будь-яких компаній світу — від локальних до транснаціональних. Можна працювати в будь-якій компанії на планеті, не виходячи зі своєї квартири на околиці Житомира. Багатьох працівників такий стан справ влаштовує. Саме ця відкритість кордонів разом з доступною зв'язком стають причиною того, що більшість фахівців хоче працювати віддалено, поза офісом. І це — великий виклик для керівників. Адже важливо, щоб працівник відчував себе частиною команди. Дати йому таке відчуття на відстані можливо, але дуже складно.

 

ЗАЛУЧЕНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ

Дослідники інституту Gallup з'ясували, що існує два типи працівників: задоволені й залучені. Задоволені працюють, насамперед, заради грошей і вважають, що повинні отримувати зарплату за витрачений час, а не енергію. Такі працівники майже завжди задоволені станом речей. А залучені працівники віддаються на повну, розвиваються і намагаються покращувати робочу середу. Якщо вони не зможуть рости в компанії, то просто змінять місце роботи.

 

Раніше мало хто з власників бізнесу міг сподіватися на те, що його працівники будуть з благоговінням ставитися до спільної справи. Все було стандартно — 8 робочих годин і година на обідню перерву. Звичайно, і зараз працівники відволікаються і займаються не тільки роботою. Але тепер реально те, що ще 20 років тому було межею мрій роботодавців — працівники орієнтовані на результат. Вони можуть відповідати на робочі листи вранці і ввечері, у відпустці, і на лікарняному.

 

Орієнтація на результат і відданість справі можуть створити проблеми роботодавцю. Залучення працівника у проект може бути настільки високим, що потрібно проводити профілактику вигоряння. А це не так просто, як здається.

 

ЧОМУ МИ ІГНОРУЄМО ЗМІНИ?

Світ змінюється. Але ми ігноруємо зміни в людях. Чому?

 

По-перше, ми не ставимо перед собою такої мети. Коли потрібно за всім встигнути, складно оглядатися по сторонах.

По-друге, ми щодня розбираємо купу першочергових тактичних завдань. І цих завдань не меншає. Здається, що список справ «на вчора» не закінчиться ніколи.

Дуже часто заважає і наш життєвий досвід, крізь призму якого ми дивимося на те, що відбувається. Складно зрозуміти, що так як раніше, вже не буде.

По-третє, глобальні зміни добре видно при аналізі великих даних і порівняно великих відрізків часу. А ми оперуємо тільки даними своєї компанії.

Але як би там не було, якщо ми не помічаємо змін, це не означає, що їх немає, і вони на нас не впливають.

 

...придбати повний випуск →