МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ

 

 

КРАВЦОВ Сергій,

старший науковий співробітник НДІ праці і зайнятості населення Мінсоцполітики і НАН України, канд. соц. наук, доцент кафедри соціології та соціальних наук АПСВТ

 

Згідно з Положенням про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затвердженим указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року № 4204-IX, працівники, винні в заподіянні підприємству збитків, несуть матеріальну відповідальність тільки за наявності прямої дійсної шкоди; неодержані підприємством доходи не враховуються. Під прямою дійсною шкодою розуміється втрата, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства провести витрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або зробити зайві виплати. Не допускається покладання на працівника матеріальної відповідальності за збиток, що виник у результаті нормального виробничо-господарського ризику, наприклад, при впровадженні у виробництво пропозицій щодо підвищення ефективності роботи устаткування

 

Умови матеріальної відповідальності

По-перше, поведінка (дія або бездіяльність) працівника має бути протиправна, тобто він не виконував або неправильно виконував свої трудові обов’язки, встановлені законами, постановами, правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами, розпорядженнями адміністрації та посадовою (робочою) інструкцією.

 

По-друге, повинен бути причинний зв’язок між протиправною поведінкою працівника і шкодою.

 

По-третє, матеріальна відповідальність покладається на працівника за умови, якщо шкода заподіяна з його вини відповідно до статті 130 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

 

Крім того, від форми вини (тобто збиток допущено навмисно або з необережності) залежить обсяг відповідальності (обмежена або повна).

Іноді майновий збиток виникає з вини як працівника, так і посадової особи, підприємства. У таких випадках має місце так звана змішана відповідальність, за якої обов’язок відшкодувати шкоду покладається на працівника у відповідних частках з урахуванням ступеня їх вини, виду та межі матеріальної відповідальності.

 

Розмір заподіяної підприємству шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей, за вирахуванням зношення за встановленими нормам. При розкраданні, недостачі, умисному знищенні або умисному псуванні матеріальних цінностей шкода визначається за відповідними роздрібними цінами на момент відшкодування.

 

Види матеріальної відповідальності: обмежена і повна

Обмежена матеріальна відповідальність робітників і службовців визначається у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім тих випадків, коли вони несуть повну матеріальну відповідальність. Зокрема, обмежена відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, встановлена за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні. У такому ж розмірі настає відповідальність за зіпсування або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівнику в користування (приклад 1).

 

ПРИКЛАД 1

Завідувач складу, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність, припустився помилки при прийманні товарів від постачальника відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю. Помилка не дозволила стягнути з постачальника вартість товарів, яких не вистачає. Допущене завідувачем складу порушення не може бути кваліфіковане як незабезпечення цілості майна, переданого для зберігання. За це порушення завідувач складу може нести лише обмежену матеріальну відповідальність.

 

Керівники підприємств та їх заступники, а також керівники будь-яких структурних підрозділів на підприємствах та їх заступники несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоїв, випуску недоброякісної продукції, розкрадань, знищення і псування матеріальних чи грошових цінностей.

 

В інших випадках зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди на загальних підставах, передбачених законодавством.

 

Положення встановлює відповідальність й для службових осіб підприємства, установи, організації (далі — підприємство) винних у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу. У цьому випадку службові особи несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству в зв’язку з оплатою працівнику за час вимушеного прогулу або за час виконання нижчеоплачуваної роботи, в розмірі не більше трьох місячних окладів службової особи. Якщо звільнення або переведення працівника було зроблено службовою особою з явним порушенням законодавства або коли адміністрація затримала виконання рішення суду чи вищестоящого в порядку підлеглості органу про поновлення працівника на роботі, то суд покладає на винну службову особу обов’язок покрити зазначену шкоду.

 

Матеріальна відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про працю при звільненні працівників або їх переведенні на іншу роботу спрямована не тільки на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству виплатою відновленим на роботі працівникам заробітної плати, а й на боротьбу з незаконними звільненнями і переведеннями, з випадками затримки виконання рішень про поновлення працівників на роботі, а також на виховання у посадових осіб почуття поваги до закону.

 

На практиці іноді виникає питання, які конкретно посадові особи можуть залучатися до матеріальної відповідальності за вказані порушення. Матеріальна відповідальність у цих випадках покладається тільки на ту посадову особу, яка видала наказ про звільнення або переведення на іншу роботу в межах наданої їй компетенції, але з явним порушенням закону.

 

Посадова особа, не наділена правом прийняття і звільнення працівників, але яка видала наказ про звільнення працівника або про переведення його на іншу роботу з явним порушенням закону, якщо вона відноситься до адміністративно-технічного або адміністративно-господарського персоналу, несе матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

 

...читати далі →