Надання відпусток сумісникам

Випуск №5 (травень, 2019)

 

Лідія БАСМАТ,

експерт з кадрових питань

 

Починається пора відпусток. Це гаряча пора в роботі кадровиків, оскільки зростає обсяг робіт з паперами та виникає багато питань щодо надання відпусток. Щорічні основні та додаткові, соціальні, навчальні, творчі, без збереження заробітної плати, «чорнобильські» відпустки повинні надаватись відповідно до вимог чинного законодавства

 

ЗАКОНОДАВСТВО

Кодекс законів про працю  України (далі — КЗпП)

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  від 28 лютого 1991 року № 796-XII  (далі — Закон № 796)

Закон України «Про відпустки» від  15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504)

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі — Закон № 1105)

Постанова Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ  і організацій» від 3 квітня 1993 року  № 245 (далі — Постанова № 245)

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими  і важкими умовами праці та за особливий характер праці»  від 17 листопада 1997 року № 1290  (далі — Постанова № 1290)

Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від  20 вересня 2005 року № 936 (далі — Порядок № 936)

Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерства фінансів України від  28 червня 1993 року № 43  (далі — Положення № 43)

Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7  (далі — Рекомендації № 7)

 

При наданні відпусток слід враховувати категорії працівників, що працюють на підприємстві, їх умови та тривалість роботи. Держінспекція з питань праці при перевірці підприємств на дотримання ними трудового законодавства не проходить повз відпустки. В акті інспекційного відвідування є перелік питань, які перевіряють інспектори Держпраці. Зокрема перевіряється дотримання вимог законодавства щодо:

 

черговості надання відпусток, визначеної графіком

письмового повідомлення власником або уповноваженим ним органом про дату початку відпустки

відкликання із щорічної відпустки

перенесення щорічної відпустки за ініціативою власника або уповноваженого ним органу

перенесення щорічної відпустки на інший період

ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці

надання відпустки працівникам, переведеним на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації

надання працівникам додаткових оплачуваних відпусток у зв’язку з навчанням у закладах вищої освіти, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі

надання додаткових оплачуваних відпусток працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, на час профспілкового навчання

надання працівникам творчих відпусток для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством

надання працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях, відпустки для підготовки та участі у цих змаганнях

надання жінкам оплачуваної відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами на підставі медичного висновку

надання за бажанням жінки відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

надання в обов’язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати жінкам на підставі медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, якщо дитина потребує домашнього догляду

надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (або без збереження заробітної плати до досягнення шестирічного віку) батьку дитини, бабі, діду чи іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, або особі, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одному  з прийомних батьків чи батьків-вихователів

надання жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КзпП)

надання відпустки в обов’язковому порядку працівникам без збереження заробітної плати у випадках, передбачених статтею 25 Закону № 504

надання відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин тривалістю не більше 15 календарних днів на рік

здійснення витрат, пов’язаних з оплатою відпусток, за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники

проведення оплат інших видів відпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, з прибутку підприємства, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов’язкових платежів до бюджету, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники

 

Отже, при наданні відпусток необхідно враховувати все до дрібниць.

Якщо до надання відпусток основним працівникам виникає багато запитань, то до надання відпусток сумісникам їх виникає значно більше, наприклад:

• на які види відпусток має право сумісник?

• яка тривалість відпустки сумісникам?

• як бути в ситуації, коли відпустка за основним місцем роботи перевищує тривалість відпустки за сумісництвом і навпаки? 

• чи надається соціальна відпустка сумісникам? 

• як бути з навчальною відпусткою, адже довідка-виклик з навчального закладу надсилається в одному екземплярі?

• чи надається сумісникам «чорнобильська» відпустка?

 

Сумісництво — виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

 

Робота за сумісництвом виконується на умовах трудового договору. В статті 2 Законі № 504 вказано, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

 

Оскільки сумісники перебувають у трудових відносинах із підприємством чи фізичною особою – підприємцем, то вони мають право на відпустки нарівні з основними працівниками.

 

Щорічні відпустки

Тривалість щорічної відпустки в Україні визначена законодавством. Зокрема статтею 6 Закону № 504 передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується із дня укладення трудового договору. Дехто помилково вважає, що якщо сумісники працюють, наприклад, по 4 години, то в такому випадку необхідно надавати відпустку меншої тривалості ніж 24 календарні дні. Проте незалежно від того чи це сумісник, чи основний працівник, що працює на умовах неповного робочого часу, йому не може бути надана відпустка меншої тривалості, ніж визначено законом.

 

У статті 10 Закону № 504 зазначено, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Отже, ця вимога стосується не тільки основних працівників, а й сумісників.

 

Варто не забувати повідомляти працівників про початок відпустки.

Адже конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну (ст. 10 Закону № 504).

 

Стаття 10 Закону № 504 визначає також порядок надання відпусток і передбачає, що щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Здається, що основною вимогою є лише бажання працівника і тільки тоді, коли він не пропрацював 6 місяців на даному підприємстві. У решті випадків сумісник може брати відпустку як захоче. Тобто строки щорічних відпусток за основним місцем роботи та сумісництвом можуть не збігатися. Чи справді це так? У пункті 6 Положення № 43 зазначено, що відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства

 

Положення № 43 поширюється на працівників, які працюють за сумісництвом на державних підприємствах, в установах і організаціях.

 

Працівник повинен надати довідку з основного місця роботи, про те, що йому буде надаватись щорічна відпустка. У довідці зазначається тривалість відпустки та термін надання. Крім того, необхідно мати на увазі, що відповідно до статті 10 Закону № 504 сумісники, як і основні працівники, повинні бути включені до графіка відпусток. Також з ними узгоджується конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, та їх письмово повідомляють про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

 

...придбати повний випуск →