Неповний робочий час: установлюємо без помилок

Випуск №3 (березень, 2019)

 

Неповний робочий час: установлюємо без помилокОльга СТАХІВ,

канд. екон. наук, менеджер з персоналу ТОВ «ІНТЕРФОМ»

 

Є низка причин, коли працівникові потрібно встановити режим неповного робочого часу. На що в такому випадку слід звернути увагу кадровикові?

 

ЗАКОНОДАВСТВО

Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП)

Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504)

 

Неповний робочий час часто плутають зі скороченою тривалістю робочого часу. Однак ці два різних поняття не заміняють один одного.

 

Скорочена тривалість робочого часу

Неповний робочий час

(неповний робочий день чи неповний робочий тиждень)

Установлюється для неповнолітніх працівників, для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) і регламентується статтею 51 КЗпП

Установлюється за угодою між працівником і роботодавцем. Ініціатором установлення такого режиму роботи може бути як працівник, так і роботодавець. Застосування цього режиму роботи передбачає стаття 56 КЗпП

 

УСТАНОВЛЕННЯ НЕПОВНОГО РОБОЧОГО ЧАСУ ЗА ІНІЦІАТИВИ ПРАЦІВНИКА

Режим неповного робочого часу за ініціативи працівника установлюється за домовленістю з роботодавцем. Така зміна може бути впроваджена як під час прийняття на роботу, так і згодом; як на певний період (визначений строк), так і без обмеження строком.

Роботодавець має право, але не зобов’язаний задовольняти прохання працівників про встановлення неповного робочого часу, крім випадків, безпосередньо визначених КЗпП.

 

Правова норма

Норма КЗпП

Роботодавець зобов’язаний установити неповний робочий час на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку

Частина 1

статті 56

Роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час працівникам з інвалідністю на їх прохання відповідно до рекомендацій МСЕК

Стаття 172

 

Жінки або інші особи, що фактично доглядають за дитиною, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною можуть працювати на умовах неповного робочого часу, про що йдеться у статтях 179 і 1861 КЗпП.

Установлення неповного робочого часу з ініціативи працівника оформлюється шляхом подання працівником заяви та видання відповідного наказу.

 

УСТАНОВЛЕННЯ НЕПОВНОГО РОБОЧОГО ЧАСУ ЗА ІНІЦІАТИВИ РОБОТОДАВЦЯ

У частині третій статті 32 КЗпП зазначено, що у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається встановлення або скасування неповного робочого часу. Це класифікується як зміна істотних умов праці, а отже, працівник повинен бути повідомлений про неї не пізніше ніж за 2 місяці.

 

Установлення неповного робочого часу з ініціативи роботодавця оформлюється шляхом видання відповідного наказу, в якому зазначають наступне:

• причини зміни режиму роботи;

• категорії працівників, що підпадають під зміни;

• відділу кадрів доручається ознайомити відповідних працівників про ці зміни (не пізніше ніж за 2 місяці).

 

Наступний етап — це отримання від працівників згоди чи відмови продовжувати роботу після зміни істотних умов праці під підпис. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП. Своєю чергою звільнення на підставі цієї норми передбачає виплату працівникові вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).

 

ТРУДОВІ ПРАВА ОСІБ, ЩО ПРАЦЮЮТЬ У РЕЖИМІ НЕПОВНОГО РОБОЧОГО ЧАСУ

Робота на умовах неповного робочого часу (неповного робочого дня чи неповного робочого тижня) не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників, про що йдеться в частині третій статті 56 КЗпП.

 

...придбати повний випуск →