Норми праці: приклади розрахунку
Oлeкcaндp НOCІКOВ,
пpoвідний нaукoвий cпівpoбітник НДІ пpaці і зaйнятocті
нaceлeння Мінcoцпoлітики Укpaїни і НAН Укpaїни, кaнд. coц. н.
Норми праці відображають підсумок технічних і організаційних рішень на виробництві, фіксують досягнутий рівень технічної, технологічної й організаційної досконалості на підприємстві й для цих умов установлюють міру витрат праці.
Також норми праці є необхідним елементом планування праці й виробництва: за допомогою норм праці розраховують трудомісткість виробничої програми, визначають необхідну чисельність персоналу і його структуру на підприємстві
НОРМА ЧАСУ
Норми часу мають багато різновидів і займають центральне місце в системі норм праці, оскільки на їхній основі визначаються інші види норм. У промисловості застосовують норми часу здебільшого для нормування праці робітників будь-яких професій, зайнятих виконанням різнорідних робіт протягом зміни. Є можливості їхнього використання й для нормування праці фахівців (технологів, конструкторів) та технічних виконавців (креслярів, копіювальників, друкарок, діловодів тощо).
Норма часу — визначає кількість робочого часу, потрібного для виконання одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт. Ця норма є найпоширенішою формою вираження нормованих витрат праці.
У структурі норми часу розрізняють норми підготовчо-завершального часу, основного, допоміжного, оперативного, часу на обслуговування робочого місця, години на відпочинок та особисті потреби, на регламентовані перерви з організаційно-технічних причин, штучно-калькуляційного часу. Норма часу структурується на кілька видів регламентованих витрат і втрат робочого часу.
ФОРМУЛА
Склад норми часу можна представити у вигляді наступної формули:
Нч = Тп-з + Тшт (1)
де:
Нч — норма часу;
Тп-з — норма підготовчо-заключного часу;
Тшт — норма штучного часу.
Норма часу застосовується при відрядній формі оплати праці в основному і допоміжному виробництвах, коли за організаційним планом виробництва робітник протягом певного періоду часу виконує різні завдання, а також на роботах, що оплачуються погодинно, для встановлення нормованих завдань.
ФОРМУЛА
У серійному виробництві підготовчо-заключний час охоплює усю партію виробів. У цьому випадку формула (1) для партії виробів буде мати такий вигляд:
Нч.парт = Тп-з + (n × Тшт) (2)
де:
Нч.парт — норма часу на виготовлення партії виробів;
Тп-з — норма підготовчо-заключного часу;
Тшт — норма штучного часу;
n — кількість виробів у партії.
ПРИКЛАД 1
Штучний час на один виріб становить 20 хв, норма підготовчо-заключного часу — 10 хв, кількість виробів у партії — 20 шт., тоді Нч.парт = 10 + (20 × 20) = 410 хв.
Із цієї формули можна визначити час на виготовлення однієї деталі (норму штучно-калькуляційного часу), якщо розділити праву та ліву частини формули (2) на кількість виробів у партії:
Т п-з
Тшк = Тшт + ---------------- (2.1)
n
де:
Тшк — норма штучно-калькуляційного часу.
З формули (2.1) видно, що при збільшенні кількості виробів у партії (n), у результаті буде зменшуватися значення Тшк.
