Випуск №2 (лютий, 2019)

Oлeкcaндp НOCІКOВ,

пpoвідний нaукoвий cпівpoбітник НДІ пpaці і зaйнятocті

нaceлeння Мінcoцпoлітики Укpaїни і НAН Укpaїни, кaнд. coц. н.

Норми праці відображають підсумок технічних і організаційних рішень на виробництві, фіксують досягнутий рівень технічної, технологічної й організаційної досконалості на підприємстві й для цих умов установлюють міру витрат праці.

Також норми праці є необхідним елементом планування праці й виробництва: за допомогою норм праці розраховують трудомісткість виробничої програми, визначають необхідну чисельність персоналу і його структуру на підприємстві

НОРМА ЧАСУ

Норми часу мають багато різновидів і займають центральне місце в системі норм праці, оскільки на їхній основі визначаються інші види норм. У промисловості застосовують норми часу здебільшого для нормування праці робітників будь-яких професій, зайнятих виконанням різнорідних робіт протягом зміни. Є можливості їхнього використання й для нормування праці фахівців (технологів, конструкторів) та технічних виконавців (креслярів, копіювальників, друкарок, діловодів тощо).

Норма часу — визначає кількість робочого часу, потрібного для виконання одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт. Ця норма є найпоширенішою формою вираження нормованих витрат праці.

У структурі норми часу розрізняють норми підготовчо-завершального часу, основного, допоміжного, оперативного, часу на обслуговування робочого місця, години на відпочинок та особисті потреби, на регламентовані перерви з організаційно-технічних причин, штучно-калькуляційного часу. Норма часу структурується на кілька видів регламентованих витрат і втрат робочого часу.

ФОРМУЛА

Склад норми часу можна представити у вигляді наступної формули:

Нч = Тп-з + Тшт (1)

де:

Нч — норма часу;

Тп-з — норма підготовчо-заключного часу;

Тшт — норма штучного часу.

Норма часу застосовується при відрядній формі оплати праці в основному і допоміжному виробництвах, коли за організаційним планом виробництва робітник протягом певного періоду часу виконує різні завдання, а також на роботах, що оплачуються погодинно, для встановлення нормованих завдань.

ФОРМУЛА

У серійному виробництві підготовчо-заключний час охоплює усю партію виробів. У цьому випадку формула (1) для партії виробів буде мати такий вигляд:

Нч.парт = Тп-з + (n × Тшт) (2)

де:

Нч.парт — норма часу на виготовлення партії виробів;

Тп-з — норма підготовчо-заключного часу;

Тшт — норма штучного часу;

n — кількість виробів у партії.

ПРИКЛАД 1

Штучний час на один виріб становить 20 хв, норма підготовчо-заключного часу — 10 хв, кількість виробів у партії — 20 шт., тоді Нч.парт = 10 + (20 × 20) = 410 хв.

Із цієї формули можна визначити час на виготовлення однієї деталі (норму штучно-калькуляційного часу), якщо розділити праву та ліву частини формули (2) на кількість виробів у партії:

Т п-з

Тшк = Тшт + ---------------- (2.1)

n

де:

Тшк — норма штучно-калькуляційного часу.

З формули (2.1) видно, що при збільшенні кількості виробів у партії (n), у результаті буде зменшуватися значення Тшк.

...придбати повний випуск →