Працівнику встановлено інвалідність: що має знати роботодавець

Випуск №10 (жовтень, 2018)

 

Працівнику встановлено інвалідність: що має знати роботодавецьМарина КОСТЕНКО,

адвокат АО «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери»

 

Кожна організація може зіткнутися з ситуацією, коли її працівнику з якихось причин установлюють інвалідність. Роботодавець, стикаючись з такою ситуацією, часто не знає, як забезпечити такому працівнику належні умови праці, і що робити, якщо створити їх просто неможливо

 

ЗАКОНОДАВСТВО

Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП)

Закон ВР УРСР «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі — Закон № 875)

Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (далі — Закон № 2694)

Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504)

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI

(далі — Закон № 875)

Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317

(далі — Положення № 1317)

 

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ІНВАЛІДНОСТІ

Перед тим як аналізувати правовий статус особи з інвалідністю у трудових відносинах, потрібно визначитися з термінами — хто є особою з інвалідністю, як такий статус повинен бути підтверджений та з якого моменту особа набуває такий статус.

 

ТЕРМІН

Особа з інвалідністю — особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (ст. 2 Закону № 875).

 

Інвалідність як міру втрати здоров'я визначають шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

 

Положення про медико-соціальну експертизу затверджує Кабінет Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю (ст. 3 Закону № 875).

 

На виконання вказаної норми постановою КМУ затверджено Положення № 1317. Цим Положенням встановлено, що при визнанні медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) особи такою, що має інвалідність, вказана комісія видає довідку та індивідуальну програму реабілітації. Саме ці документи є належним підтвердженням визнання працівника особою з інвалідністю.

 

Датою встановлення інвалідності вважається день надходження до МСЕК документів, необхідних для огляду хворого.

 

ПРОДОВЖЕННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ЧИ ЗВІЛЬНЕННЯ?

Наступне питання, що підлягає аналізу при повідомленні працівником про отримання ним статусу особи з інвалідністю: чи можливо продовжувати з таким працівником трудові відносини, чи вони підлягають припиненню шляхом звільнення працівника.

 

Сам факт присвоєння статусу особи з інвалідністю не може бути підставою для звільнення працівника, але такою підставою може бути виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Відповідно, потрібно з’ясувати, чи може працівник надалі виконувати трудову функцію.

 

Згідно з підпунктом 8 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії аналізують разом з лікувально-профілактичними закладами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, профспілковими органами умови праці з метою виявлення факторів, що мають негативний вплив на здоров'я і працездатність працівників, а також визначають умови та види діяльності, робіт і професій для хворих та інвалідів.

 

ВИСНОВОК 1

Отже, щоб установити факт невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, роботодавець повинен керуватися:

• довідкою до акта огляду МСЕК форми № 157-1/о, на зворотній стороні якої зазначається висновок про умови та характер праці (форма довідки затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я від 19 травня 2003 року № 224);

• індивідуальною реабілітаційною програмою особи з інвалідністю (програма розробляється фахівцями МСЕК відповідно до Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 757, та на підставі Державної типової програми реабілітації інвалідів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року № 1686).

 

За відсутності (неподанні працівником) індивідуальної реабілітаційної програми особи з інвалідністю, роботодавець має право звернутися до МСЕК, рішенням якої працівникові встановлено групу інвалідності, з проханням надати висновок щодо відповідності чи невідповідності фактичних умов праці цього працівника його стану здоров’я, та просити МСЕК зазначити фактори, небезпечні для стану здоров’я працівника, вказати, у чому саме полягають обмеження умов його праці.

 

Також це потрібно зробити, якщо в довідці до акта огляду МСЕК, у розділі «Висновок про умови та характер праці» зазначено, що особа може працювати у спеціально створених умовах, але без конкретизації таких умов, або коли в названому розділі взагалі нічого не зазначено. Звертатися до МСЕК не потрібно, якщо в указаному розділі довідки МСЕК записано, що працівник взагалі не може працювати, тобто є непрацездатним.

 

Оскільки, відповідно до статті 5 Закону № 875, порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю, індивідуальна програма реабілітації є обов’язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями. Частиною другою статті 18 Закону № 875 встановлено, що підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

 

ПЕРЕВЕДЕННЯ НА ІНШУ ПОСАДУ

Відповідно до частини першої статті 172 КЗпП у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

 

...придбати повний випуск →