Працівники у сфері зовнішньоекономічних зв’язків

Випуск №7-8 (липень-серпень, 2019)

 

КЛИМЕНКО Олександр,

старший науковий співробітник відділу наукового забезпечення питань економіки праці
та розвитку професійно-класифікаційної сфери ДУ НДІ соціально-трудових відносин Мінсоцполітики України

 

Працівники у сфері зовнішньоекономічних зв’язківСьогодні в Україні важко знайти підприємство, установу, організацію, яке б тією чи іншою мірою не здійснювало зовнішні зв’язки з зарубіжними країнами з різноманітних питань. У одних випадках такими зв’язками опікуються «звичайні» працівники підприємства, яким додатково до їхніх основних посадових обов’язків згідно з відповідними кваліфікаційними характеристиками додають також і обов’язки з певних питань «зовнішньоекономічного характеру», в інших же випадках такими питаннями опікуються «вузькоспеціалізовані» працівники.

 

Правові підстави для діяльності працівників у зовнішньоекономічній сфері

ЗАКОНОДАВСТВО

Господарський кодекс України

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-XII (далі – Закон № 959)

 

Головним нормативним документом, який регулює в Україні організацію та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності та яким повинні керуватися працівники, які пов’язані зі сферою зовнішньоекономічних зв’язків, є Закон № 959.

 

Відповідно до ст. 1 Закону № 959

Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників із оборонного замовлення у випадках, які визначені законами України, яка побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

 

У цій статті також даються визначення головних термінів, які застосовують у зовнішньоекономічній діяльності та якими «оперують» відповідні працівники у своїй повсякденній діяльності: валютні кошти, експорт, імпорт, зовнішньоекономічний договір (контракт), квота, ліцензія, митне регулювання, спільне підприємство тощо.

 

Право всіх підприємств України на здійснення зовнішньоекономічної діяльності встановлено у ст. 2, 3 та 5 Закону, де, зокрема вказано, що до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать:

• юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), зокрема юридичні особи, майно та / або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності, а також

• відповідні фізичні особи, об’єднання фізичних і юридичних осіб, спільні підприємства тощо.

 

Відтак, усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності й інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, зокрема будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб’єктами господарської діяльності, які прямо не заборонені або не обмежені законодавством, зокрема заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

 

Для кадровиків підприємств також практичне значення має ст. 4 Закону, бо в ній перелічені види зовнішньоекономічної діяльності, що опосередковано надає інформацію і про можливі види спеціалізацій фахівців із зовнішньоекономічної діяльності, які можуть бути потрібні підприємству.

Наприклад, це можуть бути такі види зовнішньоекономічної діяльності:

• експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

• надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, зокрема: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, які прямо та виключно не заборонені законами України; надання цих послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

...придбати повний випуск →