СТАЖ РОБОТИ, ЯКИЙ НАДАЄ ПРАВО НА ЩОРІЧНУ ВІДПУСТКУ

Випуск №4 (квітень, 2018)

 

 

Ольга СТАХІВ,

канд. екон. наук, менеджер з персоналу ТОВ «ІНТЕРФОМ»

 

Обчислення стажу роботи, який надає право на щорічну основну і на щорічну додаткову відпустки суттєво відрізняється. Це створює деякі незручності у процесі надання щорічних відпусток

 

ЗАКОНОДАВСТВО

Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП)

Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504)

 

У таблиці наведено порівняння положень статті 82 КЗпП та статті 9 Закону № 504 стосовно обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну основну та на щорічну додаткову відпустки й коментар щодо їх відмінності.

 

Таблиця

Порівняння положень статті 82 КЗпП та статті 9 Закону № 504 стосовно обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну основну та на щорічну додаткову відпустки

Положення щодо стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку

Коментар

Положення щодо стажу роботи, який дає право на щорічну додаткову відпустку

Час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка

Час фактичної роботи зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку за будь-яких умов, на щорічну додаткову — не завжди.

 

Приклад

Якщо для працівників виробництва із шкідливими умовами праці встановлено 8-годинний робочий день, то щонайменше 4 години вони повинні працювати в цих умовах для зарахування робочого дня до стажу, який дає право на щорічну додаткову відпустку. Цей факт, як правило, підтверджується атестацією робочих місць.

Якщо особа, працюючи в таких умовах, перейшла в режим неповного робочого дня, то потрібно з’ясувати, чи перебуває вона 4 години у шкідливих умовах. Якщо так, то цей період зараховується до стажу, який дає право на щорічну додаткову відпустку. Якщо ні — не зараховується.

Якщо особа, працюючи в таких умовах, перейшла в режим неповного робочого тижня, то до стажу роботи, який надає право на щорічну додаткову відпустку, потрібно зараховувати тільки дні фактичної роботи

Час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади

Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу)

Час, коли працівник не працював, а за ним зберігалися робоче місце і заробітна плата, завжди зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. До стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку, зараховується лише період перебування у щорічній основній і додатковій відпустці.

 

Приклади

• Час перебування у відпустці із збереженням заробітної плати працівникам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховується, на щорічну додаткову — ні.

• Час перебування у відпустці працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону № 504), до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховується, на щорічну додаткову — ні.

• Час звільнення від роботи у зв’язку з перебуванням на службі у ЗСУ до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховується, на щорічну додаткову — ні

Час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці

Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

• Час перебування на лікарняному до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку зараховується, на щорічну додаткову — ні.

• Час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону № 504) до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховується, на щорічну додаткову — ні

Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів

 

На цьому положення статті 82 КЗпП та статті 9 Закону № 504 щодо стажу роботи, який надає право на щорічну додаткову відпустку, закінчуються, на відміну від стажу щодо щорічну основну відпустку, до якого ще зараховуються:

• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26  Закону № 504, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а у разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» — до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку;

• час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

• час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

• інші періоди роботи, передбачені законодавством.

 

На практиці ця відмінність в обчисленні призводить до того, що стаж роботи для надання працівникові щорічної основної відпустки можна передбачити до закінчення робочого року, тоді як стаж роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку, спрогнозувати важко. Це може призвести до порушень трудових прав працівника, які передбачені статтею 10 Закону № 504, а саме:

щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року

щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року

 

І навпаки, беззастережно виконуючи положення статті 10, можна надати працівникові незароблену щорічну додаткову відпустку (приклад).

 

ПРИКЛАД

Працівник працює у шкідливих умовах праці і має право на щорічну основну відпустку — 24 календарні дні та на щорічну додаткову відпустку — 4 календарні дні. Протягом робочого року він 3 місяці хворів і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню. До стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, цей час зараховується, відповідно тривалість цієї відпустки залишиться 24 календарні дні. Тоді як до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку, період перебування на лікарняному не зараховується і працівник отримає право на щорічну додаткову відпустку тривалістю лише 3 календарні дні, а не 4.

 

Надаючи працівникові щорічну додаткову відпустку, скажімо, на третій місяць поточного періоду, буде виконано положення статті 10 Закону № 504 (надання відпустки в будь-який час відповідного робочого року), але є ризик порушити положення статті 9 Закону № 504 (період, коли особа фактично не працювала і їй виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, до стажу роботи, який дає право на щорічну додаткову відпустку не згадується).

 

ВИСНОВОК

Щорічну додаткову відпустку потрібно надавати працівникам лише тоді, коли можна обчислити скільки днів цієї відпустки фактично зароблено. А самим працівникам, які вимагають її раніше, пояснювати особливості надання щорічних додаткових відпусток.

 

...читати далі →