Стажування чи випробувальний термін: визначаємо різницю

Випуск №1 (січень, 2019)

 

Стажування чи випробувальний термін: визначаємо різницю Наталія ПАНЧЕНКО,

експерт з кадрових питань

 

Щоби зменшити податкове навантаження, витрати на фонд оплати праці, роботодавець як один із можливих варіантів установлює випробувальний термін для нових працівників. Побудова трудових відносин у такий спосіб дає можливість переконатися в компетентності працівника та, за потреби, відмовити в подальшій співпраці як такому, що не пройшов випробувальний термін.

 

Однак законодавством України передбачено й стажування, що також характерно для працівників, які планують влаштуватися на нове місце роботи. Пропонуємо розглянути питання правового регулювання випробувального терміну та стажування, їх кадрове оформлення й основні відмінності

 

Зважаючи на норми трудового законодавства, працівник може бути допущений до роботи лише після повного кадрового оформлення: укладення трудового договору, заяви від працівника, після якої видається наказ або ж розпорядження, повідомлення центрального органу виконавчої влади про працевлаштування нового співробітника. Це звичний процес для працівника кадрової служби, незважаючи на те чи приймається працівник на постійне місце роботи, чи йому встановлюється випробувальний термін.

Проте для деяких категорій працівників при влаштуванні на роботу може передувати стажування.

 

ТЕРМІН

Стажування — навчання особи на робочому місці під керівництвом відповідальної особи (керівник стажування).

 

Інколи роботодавці плутають поняття «стажування» і «випробувальний термін». Стажування безпосереднє стосується освіти, навчання, підвищення рівня кваліфікації майбутнього працівника, а мета випробувального терміну — визначити, чи відповідає працівник посаді, що обіймає.

 

Стажування та випробувальний термін застосовуються до працівника лише у разі його офіційного працевлаштування (за трудовим договором, а не цивільно-правовим).

 

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАЖУВАННЯ

Особа, що проходить стажування, називається стажистом.

Зважаючи на норми українського законодавства, стажування можна застосовувати до таких категорій осіб:

Категорія працівників

Підстава

Студент вищого закладу освіти та учень професійно-технічного навчального закладу

ч. 1 ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VІ (далі — Закон № 5067)

Адвокат

ст. 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI

Державний службовець

ч. 8 ст. 48 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ

Інші категорії осіб відповідно до норм чинного законодавства

 

Керівник стажування, тобто особа, яка відповідає за проведення стажування, повинна мати стаж і досвід роботи не менше, ніж 3 роки, та 5 років адвокатської діяльності для керівника, що займається стажуванням адвоката.

Термін стажування не може перевищувати 6 місяців.

 

Завдяки стажуванню особа має можливість:

• набути досвід з виконання професійних завдань та обов'язків;

• удосконалити професійні знання, уміння та навички;

• вивчити та засвоїти нові технології, техніку;

• набути додаткові компетенції.

 

Статтею 8 Закону № 5067 стажування визначається як один із варіантів професійного навчання разом із первинною професійною підготовкою, спеціалізації і підвищення кваліфікації, перепідготовки.

 

Відповідно до статті 29 Закону № 5067 стажування проходять:

ХТО

ДЕ

Студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні

На підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання

 

...придбати повний випуск →