СУМІСНИК БЕЗ ОСНОВНОГО МІСЦЯ РОБОТИ

 Випуск №8 (серпень, 2018)

 

 

СУМІСНИК БЕЗ ОСНОВНОГО МІСЦЯ РОБОТИЛАЗАРЄВ Костянтин,

внутрішній аудитор Intercomp Ukraine

 

З 2013 року на підприємстві працює сумісник. У 2018 році виявилось, що основного місця роботи в нього немає. За всі ці роки ЄСВ за працівника сплачували з фактичних виплат, що менше мінімальної заробітної плати. Що робити з недоплатою, щоб не було проблем із податківцями?

 

ЗАКОНОДАВСТВО

Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП)

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI

(далі — Закон № 2464)

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 (далі — Порядок № 435)

 

Чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язку працівника підтверджувати факт наявності основного місця роботи під час працевлаштування за сумісництвом або повідомляти про звільнення з основного місця роботи. У листі Мінсоцполітики України від 9 червня 2017 року № 294/0/22-17/134 зазначено, що законодавством про працю не передбачено відповідальності роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи.

 

Аналогічний висновок міститься у роз’ясненні, опублікованому на офіційному сайті Управління Держпраці у Хмельницькій області. Крім того, у згаданому роз’ясненні запропоновано порядок дій у разі, якщо працівник своєчасно не повідомив підприємство, де він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи.

 

ЯК УНИКНУТИ ШТРАФІВ ЗА НЕСВОЄЧАСНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРАЦІВНИКОМ ПРО ЙОГО ЗВІЛЬНЕННЯ З ОСНОВНОГО МІСЦЯ РОБОТИ

1. Скласти акт за підписом керівника, де зазначається, що підприємство отримало від працівника трудову книжку, з якої випливає, що працівник був звільнений з основного місця роботи (або взагалі не мав основного місця роботи).

2. Отримати від працівника письмове пояснення, чому він не повідомив про звільнення з основного місця роботи (або про відсутність основного місця роботи).

3. Отримати від працівника заяву про переведення із сумісництва на основне місце роботи і видати відповідний наказ.

 

Слід зазначити, що окремі фахівці з трудового законодавства вважають, що законодавство не містить підстав для переведення з сумісництва на основне місце роботи. У цьому випадку має бути розірваний трудовий договір, який передбачав роботу за сумісництвом, та укладений новий, згідно з яким працівник працюватиме на підприємстві за основним місцем роботи.

Однак навіть якщо підприємство діятиме відповідно до наведеного вище алгоритму, залишаються певні ризики.

 

По-перше, ані лист Мінсоцполітики, ані роз’яснення Держпраці у Хмельницькій області не є нормативними документами та, скоріше за все, не будуть взяті до уваги контролюючим органом у разі виникнення спору при проведенні перевірки. Крім того, зазначене роз’яснення Держпраці у Хмельницькій області на офіційному сайті цього органу наразі відсутнє.

По-друге, Мінсоцполітики та Держпраці не мають повноважень видавати роз’яснення з питань податкового законодавства. Наведені роз’яснення стосуються лише трудового законодавства та застосування штрафів за його порушення.

 

А отже, існують податкові ризики, пов’язані з тим, що підприємство нараховувало єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) на фактично нараховану зарплату вказаного працівника, яка була менше мінімальної, а не виходячи з установленої законом на відповідний місяць мінімальної заробітної плати (ч. 5 ст. 8 Закону № 2464).

 

Щоб уникнути податкових ризиків, підприємству потрібно:

• у той момент, коли стало відомо про те, що працівник не мав основного місця роботи, на підставі документів, про які йшлося вище, донарахувати ЄСВ за весь період, коли працівник не мав основного місця роботи;

• відобразити в таблиці 6 Звіту з ЄСВ (форма № Д4) вказані нарахування окремо за кожний відповідний місяць.

 

Пунктом 9 розділу IV Порядку № 435 передбачено, що при заповненні таблиці 6, якщо донараховують суму ЄСВ на суму заробітної плати, нарахованої в попередніх звітних періодах, застосовують код типу нарахувань 2. У цьому випадку після отримання Звіту, податковим органом, скоріше за все, будуть нараховані штраф і пеня (ч. 10 та п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464), про що на адресу підприємства буде надіслане відповідне податкове повідомлення-рішення. Також ймовірне застосування адміністративного штрафу до посадових осіб підприємства, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону № 2464 і статтею 165-1 КУпАП.

 

Такі дії дозволять підприємству мінімізувати розмір пені, який буде більшим у разі, якщо підприємство вирішить не донараховувати ЄСВ, а пізніше ЄСВ буде нараховано податковим органом під час проведення перевірки.

 

Існує ще один варіант вирішення проблеми, який передбачає готовність підприємства захищати свою позицію у разі виникнення спору з податковим органом. Він полягає в тому, що підприємство, як і в попередньому варіанті, донараховує ЄСВ, але при відображенні донарахованих сум у таблиці 6 Звіту не використовує код типу нарахувань 2 для того, щоб уникнути згаданих санкцій — для нарахувань за кожний окремий місяць вказується код типу нарахувань 13.

 

...придбати повний випуск →