Відрядження: розраховуємо тривалість

Випуск №3 (березень, 2019)

 

Лідія БАСМАТ,

експерт з кадрових питань

 

Ведучи господарську діяльність, підприємства прагнуть посісти чільне місце на ринку в своєму сегменті. Потрібно розширювати ринки збуту, впроваджувати нові технології, підвищувати професійний рівень працівників, укладати нові договори. Часто така діяльність сягає далеко за межі населеного пункту, в якому знаходиться підприємство. А отже, без відряджень не обійтись. Працівників направляють у відрядження не тільки в межах України, а й за кордон. В умовах ретельних перевірок підприємств різними державними органами та постійного зростання штрафних санкцій, необхідно дотримуватись чинного законодавства при оформленні направлення у відрядження

 

ЗАКОНОДАВСТВО

Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП)

Податковий кодекс України (далі ― ПКУ)

Постанова Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 2 лютого 2011 року № 98 (далі — Постанова № 98)

Постанова Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер від 31 березня 1999 року № 490 (далі — Постанова № 490)

Положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 24 липня 2017 року № 275 (далі — Положення № 275)

Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України 13 березня 1998 року № 59 (далі — Інструкція № 59)

 

ТЕРМІН

Службове відрядження — поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця — за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі — підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства) (п. 1 р. І Інструкції № 59).

 

Законодавче підгрунття

Дія Інструкції № 59 поширюється на підприємства, установи та організації, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

 

Постає цілком логічне запитання: яким нормативно-правовим актом керуватись підприємствам, що не утримуються за рахунок бюджетних коштів? КЗпП містить лише чотири статті щодо службових відряджень:

• у статті 121 йдеться про гарантії і компенсації при службових відрядженнях,

• стаття 127 обмежує відрахування із заробітної плати та вказує порядок повернення невитраченого авансу, виданого на відрядження,

• статтею 176 передбачено заборону направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років,

• статтею 177 обмежено направлення у відрядження жінок, що мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей з інвалідністю.

 

Як же бути роботодавцю в ситуації, коли працівників направляти у відрядження потрібно, а інформації в КЗпП обмаль? Є три варіанти:

1. Користуватися Інструкцією № 59,

2. Розробити внутрішній локальний документ, наприклад, Положення про відрядження

3. Якщо на підприємстві укладається колективний договір, то питання, що стосуються відряджень, можуть бути відображені саме в ньому.

В кожному з перелічених випадків це не суперечитиме законодавству.

 

Визначення строку відрядження

Перед направленням працівника у відрядження відділ кадрів на підставі доповідної записки начальника відділу, чи заяви працівника, чи то графіка відряджень, затвердженого директором підприємства і доведеного до відома працівників, оформляється наказ. Працівника ознайомлюють з наказом, а також, відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції № 59, підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане ознайомити його з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий аванс, складеною за довільною формою) та вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження. Підприємство самостійно встановлює порядок ознайомлення працівника, який направляється у відрядження за кордон, з його фінансовими зобов'язаннями.

 

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 59 в наказі про відрядження необхідно вказати пункт призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строк й мету відрядження.

 

Строк відрядження визначається керівником або його заступником (строк відрядження державного службовця визначається керівником державної служби) але не може перевищувати 30 календарних днів, якщо працівник направляється у відрядження в межах України.

Постановою № 98 передбачені випадки більш тривалих відряджень.

 

...придбати повний випуск →