Відрядження: що робити, якщо працівник відмовляється

Випуск №11 (листопад, 2019)

 

Наталія Панченко,

Відрядження: що робити, якщо працівник відмовляєтьсяексперт з трудових відносин

 

Службова поїздка або відрядження — один із невід’ємних елементів майже на кожній посаді. З упевненістю можна сказати, що будь-який працівник хоча б раз, але стикався з питаннями службової поїздки. Зважаючи на поширену практику відряджень, дізнаємося, яких працівників не можна направляти у відрядження, а яких — лише за їхньої згоди. Визначимо ситуації, в яких виконання трудових обов’язків в іншому населеному пункті не можливе. З’ясуємо, яка відповідальність передбачена законодавством за безпідставну відмову від службового відрядження.

 

Законодавство

Кодекс законів про працю (далі — КЗпП)

Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 (далі — Інструкція № 59)

 

Службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, установи та організації, що повністю або частково фінансується за рахунок коштів підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

 

Така інформація є в п. 1 Інструкції № 59. До речі, в законодавстві термін «відрядження», «службове відрядження» зустрічається в контексті трудового законодавства, але чіткого визначення цього поняття немає.

 

Відрядження здійснюється, якщо є документи, які підтверджують зв’язок службової поїздки з основною діяльністю підприємства, установи або організації. У службове відрядження можна направити виключно працівника, який перебуває у трудових відносинах із відряджуючою стороною, тобто роботодавцем.

 

Обов’язковим складовим елементом відрядження є поїздка до іншого населеного пункту, як це зазначено в п. 1 Інструкції № 59. Зверніть увагу, що виконання посадових обов’язків працівника може передбачати виїзди до об’єктів у межах населеного пункту кілька разів протягом дня. В цій ситуації доцільно говорити про роз’їзний або пересувний характер роботи. Відповідну інформацію підтверджує п. 2 Інструкції № 59.

Не вважається відрядженням поїздка працівника в межах одного населеного пункту.

 

Працівник, якого направляють у службову поїздку має право на відшкодування таких витрат як:

• добові за час перебування у відрядженні;

• вартість проїзду до місця призначення і назад;

• витрати з найму житлового приміщення в порядку та розмірах, які встановлені законодавством.

 

...придбати повний випуск →