ВИЗНАЧАЄМО СТРАХОВИЙ СТАЖ ДЛЯ ОПЛАТИ ЛІКАРНЯНИХ

Випуск №12 (грудень, 2017)

 

 

Микола ПОСТЕРНАК,

експерт з питань соціального страхування

 

Істотне значення при оплаті листка непрацездатності має страховий стаж. Спробуємо розібратися, що таке страховий стаж, за яких умов та хто його набуває, а також як його тривалість та час набуття впливають на оплату листків непрацездатності

 

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

 

У цій нормі йдеться не про безперервність періоду набуття страхового стажу, а про суму періодів, за які набуто страховий стаж, незалежно від того, скільки таких періодів було та на який проміжок часу вони переривались. Тобто в Законі № 1105 йдеться безпосередньо про сумарний страховий стаж.

 

Набуття особою страхового стажу можливо за дотримання нею двох умов:

приналежність до осіб, які підлягають соціальному страхуванню

факт сплати страхових внесків

 

Коло осіб, які підлягають соціальному страхуванню, визначено статтею 18 Закону № 1105:

• особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах (далі — наймані працівники);

• особи, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб;

• фізичні особи – підприємці (далі — підприємці).

Вказані вище особи є застрахованими особами.

 

Інші категорії осіб, які працюють або отримують прибуток від інших видів діяльності, підлягають соціальному страхуванню та набувають статусу застрахованих осіб, виключно за умови участі в системі соціального страхування на добровільних засадах.

 

Страховими внесками до Фонду соціального страхування є відповідна частина єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), сплаченого в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі — Закон № 2464) та розподіленого у спосіб, визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 26 листопада 2014 року № 675.

 

Отже, щоб набувати страховий стаж особі потрібно не просто бути найманим працівником, працювати за цивільно-правовим договором, або бути зареєстрованим як підприємець, а й сплачувати в установлені строки ЄСВ.

 

Наприклад, якщо працівник тривалий час перебуває у відпустці без збереження заробітної плати і за нього не сплачується ЄСВ, то незважаючи на те, що він перебуває у трудових відносинах, страховий стаж йому не зараховується.

 

Разом з цим, якщо з особою укладено цивільно-правовий договір, однак визначені цією угодою роботи або послуги не виконані і оплату за цим договором така особа не отримає, то і ЄСВ сплачено не буде, а відтак і страховий стаж не зарахується.

 

Крім того, частиною 1 статті 21 Закону № 1105 визначено умови зарахування страхового стажу й за інших обставин:

період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

період отримання виплат за окремими видами соціального страхування, наприклад допомоги по безробіттю

період отримання пенсії по інвалідності

Інші періоди часу, ніж ті про які вказано вище, до страхового стажу не входять.

 

Визначення страхового стажу

До 2011 року, тобто до моменту набуття чинності Законом № 2464 та внесення відповідних змін до Закону № 1105, страховий стаж визначався за даними, що містяться у трудовій книжці працівника. Починаючи з 2011 року страховий стаж визначають за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 21 Закону № 1105).

 

Наразі стаж набутий по 31 грудня 2010 року так само визначається за трудовою книжкою, а стаж набутий з 1 січня 2011 року — за допомогою довідок за формою ОК-5 або ОК-7.

 

...далі читайте на сторінці 52, випуск №12 (грудень, 2017)