ЗВІЛЬНЕННЯ В НЕРОБОЧИЙ ЧАС: підстави, умови, відповідальність

Випуск №4 (квітень, 2018)

 

 

ЗВІЛЬНЕННЯ В НЕРОБОЧИЙ ЧАС: підстави, умови, відповідальністьСергій КРАВЦОВ,

старший науковий співробітник НДІ праці і зайнятості населення Мінсоцполітики і НАН України, канд. соц. наук, доцент кафедри соціології та соціальних наук АПСВТ

 

Час від часу виникає потреба скоротити штат. І передусім роботодавець розглядає «кадровий баласт» для звільнення. Під цим «баластом» зазвичай розуміють працівників, які не виконують своїх обов’язків за певних причин: тривале лікування, відпустка на час вагітності з можливим подальшим продовженням при догляді за дитиною до 3 років, а іноді просто відсутність працівника на робочому місці значний час і відсутність про нього будь-яких відомостей тощо. А що робити з працівниками, яких призвали на службу по мобілізації, контрактну службу чи звичайний призов? Розглянемо детальніше можливість звільнення працівника в неробочий для нього час

 

Звільнення під час відпустки

Наприклад, працівника відправлено в планову щорічну відпустку на 42 календарних дні. Однак, через 2 тижні цей працівник виявив бажання звільнитися. Про що повинен пам’ятати кадровик?

 

По-перше, законодавство забороняє звільнення працівника під час його відпустки або тимчасової непрацездатності лише при розірванні трудового договору з ініціативи роботодавця. А звільнення у зв’язку з розірванням такого договору за бажанням працівника відповідно до статей 38 і 39 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), а також у деяких випадках припинення трудового договору (ст. 36 КЗпП), у цей період є можливим.

 

По-друге, КЗпП не передбачає, поряд з іншим, відпрацювання двотижневого або іншого строку перед звільненням за власним бажанням. У статті 38 КЗпП зазначено про попередження щодо звільнення за 2 тижні (якщо немає поважних причин, що зобов’язують роботодавця розірвати трудовий договір у строк, в який просить працівник). Це означає, що працівник може попередити про своє наступне звільнення під час відпустки, подавши відповідну заяву.

 

Можливість звільнення під час відпустки (а точніше в останній день відпустки) окремо передбачена статтею 3 Закону «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) — так звана відпустка з наступним звільненням. Тому відкликати працівника з відпустки для звільнення в день виходу на роботу підстав немає.

 

Отже, після надходження заяви працівника, який перебуває у відпустці, щодо звільнення його під час відпустки (в останній день або в середині відпустки) за власним бажанням (ст. 38, 39 КЗпП) підприємство зобов’язане через 2 тижні або (за наявності поважних причин) в інший строк розірвати трудовий договір, видавши відповідний наказ про звільнення.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Завжди доцільно рекомендувати працівникам у заявах про звільнення зазначати день звільнення — конкретну дату, що буде останнім днем перебування їх у трудових відносинах із роботодавцем.

 

Звичайно, якщо заява про звільнення надійшла від працівника під час відпустки, потрібно дізнатися, чи не бажає працівник звільнитися в останній день відпустки. Але у разі наполягання з боку працівника звільнитися у строк перебування у відпустці, — немає законних підстав перешкоджати його звільненню.

 

По-третє, у разі звільнення з працівником має бути проведено повний розрахунок, що включає виплату йому компенсації за всі дні невикористаної відпустки. Розрахунок цієї компенсації проводиться до дня звільнення включно. Оскільки дні відпустки, що припадали на календарні дні після дня звільнення, вже не вважатимуться днями відпустки, проводиться виправлення нарахованих відпусткових за ці дні.

 

Далі на день звільнення може виявитися одна з трьох можливих ситуацій:

• працівник на день звільнення відгуляв рівну кількість «зароблених» днів відпустки за відпрацьований час. У цьому випадку компенсація за невикористану відпустку йому не нараховується, але він і не повинен повертати відпусткові;

• працівник на день звільнення відгуляв дні відпустки наперед (за невідпрацьовану частину робочого року) — у такому випадку він має повернути відпусткові, виплачені йому за ці дні (це передбачено ст. 22 Закону № 504). Також цим законом, серед іншого, передбачено випадки, коли ці відрахування не проводяться (для звільнення за власним бажанням характерними можуть бути випадки звільнення у зв’язку з направленням на навчання чи виходом на пенсію);

• працівникові до дня звільнення належить компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.

 

У всіх випадках обчислення тривалості відпустки (періоду відпрацьованого робочого року) здійснюється до дня звільнення. При розрахунку компенсації або сум, які працівник має повернути, враховуються виплачені йому відпусткові (у тому числі за дні відпустки, які він фактично не відгуляв у зв’язку зі звільненням).

 

...читати далі →