ЗВІЛЬНЕННЯ В ОДИН ДЕНЬ: у яких випадках можливе та як правильно оформити

Випуск №1 (січень, 2018)

 

 

Наталія ПАНЧЕНКО,

експерт з трудових відносин

 

 

 

У працівників кадрової служби час від часу виникають ситуації, коли працівник вимагає термінового звільнення, аргументуючи це різноманітними причинами. Процес звільнення в один день вимагає знань законодавства про працю як працівникові кадрової служби, так і для особи, що вирішила розірвати трудові відносини

 

ЗАКОНОДАВСТВО

Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП)

Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504)

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі ― Інструкція № 58)

 

Звільнення за один день або звільнення за власним бажанням — типова та поширена на сьогодні практика, що вимагає досконалого володіння знаннями правової системи від усіх сторін трудового процесу. Дійсно, працівник має право звільнитися з роботи «день у день», що передбачено чинним трудовим законодавством, проте в цьому процесі є нюанси.

 

Хоча норма про повідомлення за два тижні є нормою, що захищає роботодавця, останній може задовольнити прохання працівника та звільнити його раніше зазначеного строку. Стаття 38 КЗпП лише зобов’язує працівника попередити роботодавця про наступне звільнення за два тижні, написавши відповідну заяву.

 

Звільнення за один день з ініціативи працівника можна поділити на кілька видів. Зверніть увагу, що вид трудового договору впливає на підставу звільнення працівника.

Причина звільнення

Норма КЗпП

Вид трудового договору

Звільнення через поважну причину

Стаття 38

Безстроковий

Звільнення без поважної причини

Звільнення через розірвання строкового трудового договору

Стаття 39

 

Строковий

 

РОЗІРВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН НА ОСНОВІ БЕЗСТРОКОВОГО ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

Законодавча база зобов’язує роботодавця припинити трудові відносини у терміни, які вимагає працівник через поважну причину. Такий термін може становити і один день. У пункті 1 статті 38 КЗпП наведено перелік поважних причин, відповідно до яких трудовий договір потрібно розірвати у строк, що зручний для працівника, без попередження роботодавця за два тижні:

переїзд на нове місце проживання

переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість

вступ до навчального закладу

неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком

вагітність

догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або за дитиною-інвалідом

догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи

вихід на пенсію, у тому числі у зв’язку з інвалідністю

прийняття на роботу за конкурсом

інші поважні причини

 

Наведений перелік не є вичерпним, адже у працівника можуть бути й інші життєві обставини, які потребують звільнення «день у день». У таких ситуаціях роботодавець має оформити звільнення працівника тоді, коли просить останній. Яку причину визнати поважною, доцільно розглядати та вирішувати індивідуально, проте важливо, щоб це не стало підставою зловживань повноваженнями зі сторони роботодавця.

 

Варто зазначити, що в законодавстві відсутні норми, що зобов’язують працівника, який звільнився через поважну причину, дотримуватися її. Тобто, працівник, що звільнився, наприклад, через вступ до навчального закладу, може вже наступного дня після звільнення приступити до виконання посадових обов’язків на новому місці роботи.

 

Стаття 31 КЗпП забороняє роботодавцю вимагати від працівника виконання роботи, що не обумовлена трудовим договором. Роботодавець не може вимагати у працівника, який звільняється за власним бажанням «день у день», завершити проект чи поставлені задачі, передати іншому працівникові посадові обов’язки чи провести інструктаж. Усі робочі питання мають бути вирішені виключно в останній робочий день працівника.

 

...читати далі →